БУЛІНГ У ДИТЯЧОМУ САДКУ — МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?  

Дата: 15.02.2024 09:47

Кількість переглядів: 584

Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу? Дізнайтеся з пам’ятки, що означає цей термін, хто може спровокувати булінг та як змінюється поведінка дитини.

ЯКІ ВИДИ:

Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.

Булінг може проявлятися як тиск:

• психологічний;

• фізичний.

Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

ХТО ПРОВОКУЄ:

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

педагог або помічник вихователя:

• зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

• ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

• глузує із зовнішнього вигляду дитини;

• образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

• проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини;

батьки або члени сім’ї:

• б'ють та ображають дитину вдома;

• принижують дитину у присутності інших дітей;

• проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

• ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

• Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі

ЯК МІНЯЄТЬСЯ ПОВЕДІНКА ДИТИНИ:

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

вдома:

• не хоче одягатися вранці;

• шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

• просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;

• плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;

• не контактує з однолітками у дворі;

• грає наодинці в парку;

в дитячому садку:

• не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;

• усамітнюється при будь-якій нагоді;

• часто губить свої іграшки або речі;

• бруднить чи псує одяг;

• грає поламаними іграшками;

• відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;

• не має друзів у групі.

« повернутися